Швець Леонід

Пандемія стала чудовим способом краще пізнати одне одного. В середньому ми якось не дуже розумні, погано освічені та надзвичайно підозрілі. При цьому дуже легковажно ставимося до свого здоров'я.

«Голос» був все-таки чимось новеньким на нашому політичному прилавку, де виборцям пропонується, в основному, якесь затхле ганчір'я.

У тому, що Байден не любить Путіна, ніхто не сумнівався, але ж цікаво ж дізнатися, наскільки не любить. З'ясувалося, що не любить сильно.

Як протистояти розлюченому «совку», що щільно обтискає Україну з півночі, сходу, а тепер ще й з півдня, нашого-ненашого Криму?

Ветерани української політичної сцени, не маючи сил дострибнути до президента-непорозуміння, пожадливо чекають, коли його рейтинг впаде на їх рівень, щоб розтерзати сопляка.

З деяких пір у нас утворилася традиція, коли раптово президент скликає термінове засідання РНБО, а потім слідують рішення, від яких розходиться оглушливий резонанс.

Суддівське свавілля давно домінує серед серйозних громадських подразників, і було лише справою часу, коли черговий вирок поставить людей на вуха.

Те, що Порошенко є в першу чергу власником заводів, газет, пароплавів, а вже потім найвидатнішим українським президентом і лідером всього найбільш патріотичного в патріотичному співтоваристві, це дуже важлива обставина.

Проєкту України немає у неї самої. Неможливо допомогти тому, хто всіляко демонструє, що ніякої допомоги, крім фінансової, не потребує і просто відверто чинить опір будь-яким зусиллям, які б облагородили личину і осучаснили нутрощі.

Слуги народу намагаються визначитися з партійною ідеологією, однак яка ідеологія, якщо відсутній її носій.